Що ми знаємо про гуцулів? Так багато гіпотез, і водночас так мало історичних фактів.

Точно можемо сказати, що існування гуцульських поселень в Карпатах є дуже давнім, особливо на Буковинській Гуцульщині. Незважаючи на те, що саме з писемних історичних джерел ми можемо розглядати історію гуцулів більш менш точно лише починаючи з 18-19 століття, дані археологічних розкопок у Верховині вказують на проживання гуцулів в Карпатах протягом останнього тисячоліття.

Відомості про Гуцульщину до 18 століття є дуже скупими, однак протягом століть можна простежити, як формувалося гуцульське мистецтво, побут, створення общини тощо. Незважаючи на те, що починаючи з 15 століття поселення гуцулів знаходилися на території, що постійно зазнавала змін кордонів та держав, яким ці території належали – не можна заперечувати, що гуцули зуміли зберегти спільну мову, звичаї та побут.

Що стосується походження гуцулів – не можна заперечувати їх приналежність до слов’ян – це підтверджують їх мова та культура. Гуцули досить тривалий час проживали уособлено, в горах, але при цьому їм притаманні риси саме української культури. Якщо гуцули були приналежними зовсім до іншої культури, то як би вони так швидко увібрали в себе іншу культуру?

Український мистецтвознавець Олексій Соломченко разом з російським етнографом Дмитром Зеленіним вважають, що мистецтво гуцулів має багато спільного з мистецтвом стародавньої Русі. Тому він запропонував гіпотезу, що гуцули це нащадки мешканців Київської Русі, які потрапили до Карпат, рятуючись від орди хана Батия.

Проте деякі дослідники вказують на неукраїнське походження гуцулів. Наприклад, український лінгвіст Василь Чапленко під час дослідження етимології назви "гуцули" був впевненим, що слово є спорідненим до осетинського слова гилець, а також зі словами ґудзик та куций. Але точного висновку про походження гуцулів лінгвіст так і не дійшов, зупинившись на тому, що назва має дуже давнє походження. А український антрополог Федір Вовк, досліджуючи спільні антропологічні властивості гуцулів та кавказьких племен, зробив висновки, що гуцули прийшли до Карпат з Кавказу.

Історик та письменник Осип-Юрій Федькович у своїх працях подає версію, що гуцули – це азіатське плем’я уци, яке, зустрівшись з половецькими племенами, сховалося в Карпатах. І назва гуцули прийшла саме від назви племені уци.

Разом з тим Григорій Купчанко, відомий автор та збирач фольклорної спадщини Буковини, пов’язує походження назви гуцули не з історичними, а з фольклорними джерелами. За його думкою, назва гуцул пішла від синонімів слова вузол – гузбей, гуць, гузь, узь, тому що гуцули с давніх давен прикрашали свій одяг зробленими власноруч вузлами, гудзиками тощо.

Якщо опиратися не на здогадки істориків чи етнографів, а на дійсно існуючі писемні згадки, можемо простежити наступне:

  • 1586 рік – у грамоті молдавського воєводи Штефана є згадка слова гуцул (Hutul), але дослідники не встановили – чи це було прізвище конкретної людини, чи загальна назва представника певної національності
  • 1724 рік – знайдено документ від 27 серпня, де вказується «27 серпня 1724 року, Кам’янецький старостинський суд засудив до страти злодія Василя Гуцула, запідозривши його у чародійстві…»
  • 1754 рік – в судових актах селища Язлівці, нині Яблунівка Тернопільської області, написано, що якась «жінка гуцулка» була засуджена до страти за підпал панських будинків. Зберігся рукописний документ, який зараз зберігається в національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаники. В документі йдеться: «1754. Гуцулка-бешкетниця підпалювала панські доми і двори, була неспокійна, за що уряд навіть засудив її до страти мечем». Далі в документі йде детальний опис виконання вироку з усіма витратами. Можливо, що ця жінка є родичкою чоловіка, згаданого вище.

Незважаючи на всі розбіжності у гіпотезах, згаданих вище, більшість все ж вважає, що гуцули беззаперечно мають слов’янське походження, та належать до української етнографічної групи. При цьому протягом століть гуцули змогли зберегти свої унікальні, автентичні риси, які виокремлюють їх з поміж інших – все це простежується в їх мові, яскравому одязі, у духовній та культурній спадщині.